Війна минула – спогади болять…

Час біжить невпинно. Не зупинявся він і тоді − 22 червня 1941 року. Хоча для багатьох мешканців нашої країни таки зупинився… Зупинився для сотень тисяч тих, хто прийняв на себе перший удар фашистів. 

Від того чорного дня минуло 76 років. Але, кожен раз в цей День ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. 

З метою виховання пошани до історичної пам’яті, розвитку патріотичних почуттів молоді та з метою відзначення Дня скорботи й вшанування пам'яті жертв війни в Україні в Охтирській районній бібліотеці проведена історична лоція «Лист у минуле» на яку завітали дитина війни Яценко Лідія Семенівна та діти з оздоровчого табору при ОМЦПО МАН.

Страшне слово «війна» увірвалося в життя пані Лідії, коли їй виповнилося 4 рочки. 

Пам'ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до тебе спогади - миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни.
Так і в дитячій пам’яті Лідії Семенівни чітко закарбувалися епізоди з життя того періоду, якими вона поділилася з вихованцями оздоровчого табору. Діти уважно слухали виступ, задавали питання.

Спілкуючись з людьми поважного віку, які пережили лихоліття війни, знову і знову переконуєшся, що і через багато десятиліть їм важко пригадувати своє життя. Досі їм болить серце за втрачених рідних і близьких, наче це було лише вчора. 

На закінчення зустрічі бібліотекарі запропонували дітям переглянути книжкову виставку «Війні немає забуття» і док.фільм про ті трагічні події.

Сьогодні, на наш погляд, молоде покоління дещо віддалилося від цієї героїчної і в той же час трагічної сторінки історії. Але цього не можна допустити! Необхідно наблизити минуле до сучасності, щоб пам’ять залишилася живою.