Від Миколая до Різдва.

Працівники Охтирської центральної бібліотеки, Вінник Н.А. – голова Охтирського осередку спілки сприяння розвитку зеленого сільського туризму в Україні, учасники гуртка «Майстриня» при культурно – просвітницькому центрі «Зустріч поколінь» підготували для користувачів бібліотеки, громади міста та району подарунок – виставка декоративно – ужиткового мистецтва «Від Миколая до Різдва».

Відкриття виставки відбулося 15 грудня в приміщенні Охтирської центральної районної бібліотеки. Відкрила виставку директор КЗ «Охтирська РЦБС» Андоленко О.М. Зі словами привітання до присутніх звернулися гості, запрошені на відкриття виставки. Це диякон Свято – Троїцького монастиря отець Георгій, іконописець, художниця із м. Суми Троценко Л.В., координатор виставки Вінник Н.А., керівники гуртків районного ЦДЮТ. Майстрині привітали гостей і відвідувачів виставки, розповіли про свої творчі роботи.

На виставку представили свої роботи майстрині – вишивальниці: Булатова Ж.Д., Радько Л.М., Левкутник Л.Л., Сушко Л.І., Мотренко В.О., Кристовська О.А.,

Батаніна Л.Г., Чухліб М.М., Савченко В.Ю., Рудик Л.В. (с. Лутище).

Високо оцінили відвідувачі виставки ікони: Спас Нерукотворний та Володимирська Богородиця – іконописні роботи художниці з м. Суми Троценко Л.В.. Також до уваги глядачів Троценко Л.В. представила розписані страусині яйця і живопис маслом .

Л.Г. Батаніна крім вишивок показала глядачам свої картини.

М’яку іграшку новорічної тематики надала на виставку Чубар Н.І. . Це сніговички і Діди Морози, які надають виставці новорічного настрою. Привертає увагу відвідувачів куточок, де представлені декоровані пляшки на новорічну тематику – це творчі роботи майстра Вінник Н.А. Вона також представила на виставку м’яку іграшку.

Гармонічно доповнюють виставку досвідчених майстрів дитячі роботи. Учні шкіл району, вихованці гуртків районного ЦДЮТ представили на виставку роботи на тему «Різдвяний янгол». Роботи з різного матеріалу, виконані в різних техніках, але всі цікаві і надають виставці особливого настрою. Вихованці гуртка «Прикладні мистецтва» ОМЦДЮТ представили на виставці ялиночки новорічні (одна навіть зроблена з цукерок) та роботи з гіпсу, які присвячені зимовим святам.

«Військовий обов’язок: як я його розумію»

В дискусійному клубі «Взаєморозуміння поколінь» (керівник Сергієнко Н.І.) культурно-просвітницького-центру «Зустріч поколінь» в рамках Всеукраїнського тижня права 7 грудня 2010 року відбувся диспут на тему «Військовий обов’язок: як я його розумію». В диспуті взяли участь: представник РДА Марченко Р.П., завідуюча відділу культури і туризму Охтирської РДА Шаталова Н.М., директор КЗ «Охтирська РЦБС» Андоленко О.М., заступник командира в/ч 1322 з виховної роботи капітан Бачинський С.Ю., старший прапорщик запасу Галкін В.О., солдат Колісник С.В., голова охтирського міського осередку «Просвіта» Скиба О.М., просвітяни та учні ліцею.

Година духовного спілкування «Релігія в житті людини»

Останнім часом як в Україні, так і в світі гостро постало питання про роль релігії в житті людини. Це питання про те, наскільки релігія і релігійність є природними для сучасної людини. Чи не змінилась свідомість людини настільки, щоб обійтись без релігійних уявлень та переживань?

Релігія – суттєве суспільне явище у духовному житті людей, їх духовній культурі, компонент світогляду кожної людини і суспільства в цілому.

В релігії того чи іншого суспільства по - своєму відображався життєвий досвід людей, зберігалася система емоційно – образних уявлень і переживань, норм людського буття. Однак всі релігії виконували одну й ту ж культурно – історичну роль. Вони виступали засобом збереження й упорядкування традицій, звичаїв і обрядів.

30 листопада 2010 року у центральній районній бібліотеці на прохання читачів відбулася година духовного спілкування «Релігія в житті людини», під час якої було організовано зустріч із священниками - ієромонахом Свято - Єлізаветівської обителі милосердя села Журавне Серафимом Панкратовим та отцем Георгієм, дияконом Свято – Троїцького монастиря. Переповний зал бібліотеки свідчив про те, що зустріч зі святими отцями зацікавила, як літніх людей так і молодь, учнів ліцею №7. Отець Серафим розпочав захід спільною молитвою, потім розповів про розвиток богослужіння з найдавніших часів до сучасності.

В ході спілкування святі отці відповідали на численні запитання, які надходили від присутніх у залі.

« Згадувати важко, пам'ятати треба..» під такою назвою...

16 листопада 2010 року в рамках роботи культурно - просвітницького гуртка «Зустріч поколінь» КЗ «Охтирська РЦБС» у Охтирському Будинку - інтернаті для інвалідів та людей похилого віку відбулася зустріч із свідками голодомору 1932 – 1933 років Моторною Катериною Семенівною, Страстненко Єфросинією Михайлівною, Кушнірек Марією Арсентіївною. Послухати спогади прийшли учні Охтирського ліцею №7.

Минає 77 років від трагічних і жахливих подій 1932-1933 років. Голод – це біль: завжди, скрізь і для всіх у всі часи... Це сльози на очах та важкі спогади.
Поновити картину тих днів допомагає людська пам’ять.

Безпосередні свідки тієї трагедії без хвилювання не можуть згадувати ті події і дуже важко їм повертатися в той час. Спогади ці сповнені надлюдських переживань.

Ось що розповіла очевидиця тих подій , Моторна Катерина Семенівна 1922 р.н., яка на той час проживала в с.Боромля Тростянецького району : « Було мені 9 років. Пам'ятаю ,як померлу від голоду матір винесли з хати на ряднині та захоронили на колгоспному подвір'ї . Ми удвох з сестрою, яка на два роки менша від мене залишилися жити з бабусею Батько нас оставив та поїхав до Харкова, до тітки . Жили з бабусею , їсти зовсів було нічого. Нарве бабуся якогось бур'яну , помне , спече млинці. Вода переварена і та іноді вважалася за їжу. Померла від голоду і бабуся, осталися ми з сестрою самі. В школу не ходили, бо були пухлі. Вирішили йти на станцію Боромля та їхати до Харкова шукати батька. Доїхали до Харкова , там забрала нас на станції міліція та відправила у дитячий притулок. Ми розповіли , що приїхали шукати батька, згадали за якою адресою живе тітка. Коли знайшли нашого батька відправили нас жити до нього.У батька домівки не було , жили у плотні , а яке ж бо там життя..»

Під час розповіді Катерина Семенівна декілька раз зупинялася, на очах виступали сльози , та і у присутніх також бриніла на очах сльоза.

Коли тобі 15 - зорі в небі видаються діамантами. Сподівань, як життєвих шляхів – безліч - життя розкриває обійми. Так завжди буває. Але для юнаків та дівчат 1933 ,- 1941 років склалося інакше… Їм судилося зазирнути в очі смерті. І дорослішали тоді зовсім інакше. І пам’ять береже кожну мить того жахливого минулого, яке було молодістю. Страшні роки голодного 33-го та війни згадує зі сльозами Страстненко Єфросинія Михайлівна 1918 р.н., яка народилася в с. Рябина Великописарівського району. Єфросинія Михайлівна пригадує « Їли все: і їстівне, і те, що назвати їжею важко , калачики, різні лісові ягоди, не дуже вдивляючись чи їстівні вони.Щоб добути хочь якоїсь їжі, люди йшли працювати до радгоспу, у село Іванівка. Пішли і ми з бабусею полоти у радгоспі буряки. .. Брати померли, мама та найменша сестра були пухлі. Тож я носила додому їжу ту ,що дали у радгоспі … Пережили голод тільки двоє із родини.Нестатки були жахливі , ходили голі й босі. Взяли мене навчатися у охтирську школу медичних сестер та акушерів.Після закінчення медичної школи направили до Азербайджану . тут і війна, евакуваційний шпиталь….»

Голод та війна обпалили дитинство Кушнірек Марії Арсентіївни ,1926 р.н., яка народилася у с.Високе Охтирського району. Ця старенька
бабуся добре пам'ятає ті страшні роки своєї молодості… « .. Мені у 33-му було лише 7 років. Голодували. Жили дуже сутужно. Хліба, що в голодовку, що після неї, у волю не їли. Але завдяки тому ,що у Високому був спиртовий завод, великого мору в селі не було. Жмихи переробленої пшениці і ячменю викидали в бардяні ями, які знаходилися поблизу села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятували село. Не встигли оговтатися від голод, у нове горе – війна…Було мені вже 15 років , тож демобілізували копати окопи. Тричі забирали на примусові роботи у Німеччину, але дякувати долі, так складалися обставини , що вивезти нас німцям не вдавалося…»

У житті цих стареньких бабусь не багато світлих і яскравих подій, але вдивляючись у їхні світлі обличчя, слухаючи їхні спогади - розумієш, вони передають нам пережите і ні в якому разі не нарікають на долю. Так склалася доля, що сьогодні вони залишились одні. Вони вдячні людям з Будинку – інтернату, які піклуються про них. Старенькі цінують кожну хвилину, кожну краплиночку тепла і турботи на їх адресу. Тож будьмо милосердними і ми!

До Дня української писемності та мови

До Дня української писемності та мови 9 листопада 2010 року в Охтирській районній центральній бібліотеці відбулося свято мови «Кращої, ніж рідна мова, мови не буває..», в якому взяли участь представники міського осередку «Просвіта» - Скиба О.М., Радько Л.М., Краснокутський І.І., Батаніна Л.Г., місцеві літератори - Литвиненко М.Ф., Кулініч Л.А., Колєснік Ю.Г., учні школи № 4. У рамках програми свята була розгорнута тематична книжкова виставка.

Відкрив захід голова міського осередку «Просвіта» Скиба О.М, який привітав усіх присутніх зі святом та висвітлив багатогранність та красу нашої мови. З нагоди свята присутнім в залі просвітянам Олександр Миколайович урочисто вручив нові посвідчення членів організації «Просвіта».

Просвітянин, поет митець І.І.Краснокутський здійснив екскурс з найдавніших етапів розвитку української писемності в Україні до часів незалежності, потім зачитав свої власні вірші про мову, Україну, рідну землю.

У виконанні школярів прозвучали вірші класиків української літератури Т.Г.Шевченка, О.Олеся, Л.Українки, В.Стуса та ін.

Мова живе у прекрасних піснях українського народу, що вічнозеленою гілкою тягнеться з сивої давнини в прийдешність. Ведучі запропонували присутнім гру «Вгадайте українську пісню»

Наш народ багатий на усну народну творчість. Школярі залюбки прийняли участь у вікторинах з розгадування загадок, читанні скоромовок, прислів’їв.

Українська мова може говорити також і мовою вишивки. Майстриня Радько Л.М. презентувала присутнім тематичну виставку вишитих картин – портретів історичних постатей козацької доби, класиків української літератури, визначних просвітників України: Б.Хмельницього, І.Мазепи, Т.Шевченка, І.Франка та ін. Самобутня художниця Батаніна Л.Г. також познайомила школярів з власними вишитими роботами.

Рідне слово – невід'ємна частина рідного краю. Багатий наш край на літературні таланти. Ось і цього дня свято мови продовжили місцеві літератори, які читали власні твори, присвячені рідній Охтирщині, мові, чарівній природі краю…

Закінчили свято експрес-гравіконом «Найкращий знавець рідного слова», у якому взяли участь і дорослі і молодь.

"Живе слово"

17 жовтня 2010 року в Охтирській центральній районній бібліотеці відбулося чергове засідання літературного – мистецького об'єднання «Живе слово» в рамках культурно – просвітницького гуртка , культурно – просвітницького центру «Зустріч поколінь», який діє за підтримки Фонду «Пам'ять,відповідальність та майбутнє»

Поезія - це завжди прекрасно. А обдарованість самобутніх творчих людей помножена на наполегливу працю та старання, без сумніву, викликає захоплення.. Цього дня члени гуртка Новаченко О.С., Калюжна О.М., Скиба Р.Г., Бережна М.М., Батаніна Л.Г., Кулініч Л.А. , Криницька О.П. презентували власні твори, присвячені Україні, українській мові.

Новаченко Олександр Сергійович

«Рідна мова моя»

На арені держав всього світу
Україна, мов сонце, сія,
Нагадує слова «Заповіту»
Українська мова моя.
Ми живемо в сім'ї вольній, новій,
Як колись нарікав нам Тарас,
В своїй пісні, у тій колисковій,
Щастя й волю пророчив для нас.
Вкраїна – незалежна держава,
Рідна мова в ній розцвітає,
Вона – гордість народу і слава,
Всіх до серця нас пригортає.

Слово

Слово – сила незборима,

Що єднає всіх людей,

У державу неділиму,

Різних поглядів,ідей.

Слово – то портрет країни,

Мовлене на увесь світ.

Родом воно з України,

Сильне,міцне , як граніт.

Воно ласкаве і привітне

Для народів всіх держав,

Як троянда буйно квітне,

Наш народ її саджав.

Кулініч Людмила Анатоліївна

Українська рідна мова

Українська рідна мова

Мелодійна і чудова

Колоритна , різнобарвна

Чарівна, ще й дуже гарна

Як квітка , ніжна і красива,

Як та дівчина чорнобрива.

В ній гомін річки, подих вітру,

В ній всі відтінки й барви світу

В ній синь лісів, ланів широких

В ній вкладена душа народу.

Криницька Ольга Павлівна

Мова, моя українська,

Мово,моя чарівна,

Співуча, чудова, барвиста

Грайлива веселка моя.

Ти мені рідна і близька,

У світі така ти одна.

Слова твої гострі,як вістря,

Мелодійні,як спів солов'я.

Грамотне слово, розумне

В нас впевненість, віру вселя,

Передбачливе слово уміло

Рятує від горя і зла.

Зворушливе слово зближає

Хороших людей на землі,

Майстерно у дружбі єднає,

Коханим дає тепло пчуттів.

Сонечко, зірочка,зайчик,

Слово ніжне до нас говорить.

Мово,моя калинова,

Як можна тебе не любить?

Ввічливе,лагідне слово

Зможе і лід розтопить,

А грузне, колюче, як терен

Не дасть нам у щасті прожить.

Безпощадне слово буває,

Що убива ворогів.

Словом,усе,що ми маєм,

Мова наша нам розповість.

А пісню як заспіває

Українська дружна сім'я

Ввесь світ нехай відчуває,

Що таке мова моя!

Мово, моя українська

Перлина мого ти життя,

Люблю тебе щиро і чисто,

Як матінка любить дитя!

19.10.2010 р.

Рідне слово – невід'ємна частина рідного краю. Це буйнозелені ліси із плесами неповторної Ворскли. Це давнина соборів та зачарована у тиші монастирська гора. Це мальовнича Охтирщина зі щедрими нивами й полями, багата славною історією.

У нашій мові зібрані відомості про навколишню природу, життя і досвід багатьох попередніх поколінь українців.

Батаніна Людмила Георгіївна

Пролітали журавлі

Пролітали журавлі

Та й осіли у селі,

Принесли нам діточок -

Чорнобривих квіточок.

Щоб росли веселі й дужі,

До любові не байдужі -

Щоб любили тата й маму,

І берізку кучеряву.

Люди в селах всі красиві,

До роботи не ліниві.

Гарно землю обробляють

І тому багато мають!

А багатство те нівроку,

Бо душа у них широка –

Одне одного кохають

І на Бога поглядають.

Щоб даремно не грішити

І спокійно в щасті жити

Піднімають діточок –

Чорнобривих квіточок!

На майбутнє я бажаю,

Мати гарні урожаї,

Хай цвіте жіноча врода

Й обминає Вас негода!

Хай Охтирський край квітує,

Нафтовиків своїх шанує.

Щоб жили заможні люди!

І пісні лунали всюди!

Несе Ворскла чисті води,

Небеса свої розводе!

Білі лілії цвітуть,

Красу, радість нам несуть!

Журавлі, що відлітають,

Знов весною повертають,

Сонце Землю осяває,

А Господь благословляє!

( 06.09.10)

Скиба Раїса Григорівна

Пролетіли літа

Пролетіли літа,

Дні пливуть, як вода

Скроні мої сивіють

А у серці весна

Хоть на дворі зима,

Тільки вірне кохання

Нас гріє

Пригадаю літа,

Що шумлять , як вода

Верби ті, що росли

Над рікою

А між вербами тих

Всіх дівчаток своїх,

Що співали пісні під вербою

Тільки місяць світив

І дівчаток просив,

Проспівайте ви пісню

Про мене

Нехай лине луна,

Над водою Дніпра

І над хвилями

Ворскли моєї.

Пригадаю поля,

Колосяться жита,

А волошки круг

Поля синіють.

А дівчата ідуть

І віночки несуть

Із ромашок,

Що в полі біліють

01.01.2010

Калюжна Олена Миколаївна

Осінній вальс кружляє,

Усіх нас звеселяє,

А листя, як танцює!

Осінь бал святкує!

Приспів :

О Осінь!Осінь! Осінь!

Ласкаво – золота!

Тебе ми щиро просим

«Ти нас не покидай!»

Птахи хай летять у вирій

А люди живуть у мирі,

Щебечуть діти в хатах,

Живуть батьки багато.

Окремою темою на засіданні говорили про український гумор та сатиру, в яких виражено силу української мови. Згадали славетного земляка Остапа Вишню, з нагоди 121- річчя від дня народження, яке відзначається 13 листопада цього року.

Новаченко О.С., Колєсник Ю.Г., Бережна М.М. читали власні гумористичні твори, які планують презентувати на районному фестивалі «Вишневі усмішки»

Бережна Марія Миколаївна

Наївся

Як прийшов мій чоловік з ресторану п'яний

Посинів у нього ніс, а щоки румяні.

Не успів іще мій Гриць і до столу сісти,

А вже просить ще сто грам і щось би поїсти.

Сів за стіл і кліпає очима, щось бурмоче, здвигує плечима,

В мисці ковиряє та лютує, на собі сорочку всю шматує.

Я взяла в руки качалку й давай частувати,

Як схопився він з стільця та мерщій із хати.

Як вилитів мій коханий і побіг до тину

Я качалкою вздогін поцілила у спину.

Оглянувся мій Грицько:

«Галю, схаменися!

Я не хочу вже й сто грам, я уже й наївся»

Ой ти,Грицю дорогий, гляди, начувайся,

Як захочеш ще качалки то йди напивайся.

Відкриття нових послуг

17-18 листопада 2010 року відбулася презентація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету в 6 сільських бібліотеках-філіях комунального закладу «Охтирська районна централізована бібліотечна система». До центральної районної бібліотеки завітали Матей Новак - виконавчий директор програми "Бібліоміст", Арі Кац - старший координатор програм IREX з розвитку громадянського суспільства (м.Вашингтон), регіональний представник програми «Бібліоміст» в Сумській області О.Пікулицька, голова районної ради С.Б.Кірічко, керівник апарату районної державної адміністрації Є.А.Коритник, заступник голови районної державної адміністрації О.І.Картуз.

У минулому році бібліотекарі взяли участь в програмі “Глобальні бібліотеки”, яка запроваджується в 10 країнах світу і триватиме як мінімум ще три роки. В її рамках відбувся конкурс “Організація нових бібліотечних послуг з використанням Iнтернету”, за результатами якого відтепер книгозбірні шести сіл Охтирщини - Комиші, Мала Павлівка, Грунь, Сонячне, Хухра, Чернеччина отримали разом 15 комп”ютерів, сканери, принтери, скайп-зв”язок — все, що потрібно для виходу в Iнтернет і роботи з інформаційним матеріалом. Це перші сільські бібліотеки в Сумській області, які матимуть подібний доступ до інформації.

У звязку з цим директор програми “Бібліоміст” Матей Новак наголосив, що з 1600 книгозбірень у різних куточках України, які будуть поповнюватися комп”ютерами, 75 відсотків знайдуть шлях саме до сільських бібліотек. Гість звернувся до представників районної влади з побажанням у подальшому розвивати новітні технології, отримані працівниками бібліотеки завдяки їхній успішній участі в міжнародних грантах.

Представник програми “Айрекс”- ради міжнародних наукових досліджень та обмінів з Вашингтону Арі Кац зазначив, що автори та учасники програми будуть щасливі, якщо по закінченні її дії послуги з надання інформації населенню в бібліотеках і далі розвиватимуться. Це можливо тоді, коли бібліотеки дійсно стають невід»ємною частиною місцевої громади. Далі гості вирушили до с. Сонячне, де змогли побачити практичне втілення нових послуг.

Маки. Маки. Червоні маки

В приміщенні районної центральної бібліотеки проходить виставка декоративно-ужиткового мистецтва «Маки. Маки. Червоні маки», на якій зібрані роботи майстринь як з Охтирки, так і інших міст України. Увагу відвідувачів привертають також оригінальні роботи майстринь з Росії, Казахстану. Фойє бібліотеки заполонили чудові квіти, які є не тільки символом марень та курців опію, а й взірцем краси. В деяких піснях маковий цвіт навіть порівнюється з зорею. Виставка носить також соціальний характер, оскільки виражає протест проти наркоманії в молодіжному середовищі показуючи, що знайти застосування квітці можна засобами мистецтва і це принесе лише користь і насолоду. Стільки відвідувачів стіни бібліотеки не бачили останнім часом. Дорослі, діти, жінки, чоловіки насолоджувались розквітлим дивом. Для бажаючих майстрині проводили майстер-класи. Більше про маки спонукала узнати ілюстрована книжкова виставка.

   Ця виставка відбулася завдяки ентузіазму охтирської майстрині Наталії Вінник
та небайдужості працівників районної центральної бібліотеки, які прагнуть, щоб
все красиве  і корисне змогли побачити і насолодитись ним відвідувачі книгозбірні.
Експозицію відвідали Матей Новак - виконавчий директор програми "Бібліоміст"
та Арі Кац - старший координатор програм IREX з розвитку громадянського
суспільства (м.Вашингтон, США), які були вражені побаченим. 

Директор КЗ «Охтирська РЦБС» О.М.Андоленко нещодавно побувала на зустрічі директорів бібліотек-учасниць другого пілоту у Києві, де обговорювалися питання організації роботи у проекті «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету», обмінювалися тим досвідом, який набули у процесі підготовки до поставки обладнання та, найголовніше, ділилися один з одним планами реалізації проекту на наступний рік.

Говорили про байдужість

Кожне засідання дискусійного клубу, що діє при культурно-просвітницькому центрі «Зустріч поколінь» в Охтирській районній центральній бібліотеці, який створений на кошти гранту німецького фонду «Пам'ять, відповідальність та майбутнє» викликає бурю емоцій як у молодого покоління , так і у людей похилого віку. Та і не дивно, адже теми дискусій між поколіннями не залишають жодного учасника байдужим. Попередня дискусія була на тему: «Що таке бути патріотом своєї Батьківщини», а цього разу присутні , учні місцевого ліцею та представники старшого покоління, говорили про бездушність і байдужість.

Всі бажаючі висловлювали свої думки звідки береться байдужість, як з нею боротися і чи треба боротися. Люди похилого віку наводили приклади з свого власного життя про байдужість у стресових умовах, коли під час голодомору-33 українські села були заповнені байдужими людьми з ослабленою волею, яких із стану апатії могла вивести лише їжа. Говорили і про нинішні часи, коли людина може пережити глибоку душевну кризу і збайдужіти. Але всі зійшлися на одній думці, що якщо ти не будеш байдужим, життя так чи інакше обернеться до тебе світлим боком.

Старість мене дома не застане

Дню людей похилого віку було приурочене офіційне відкриття культурно-просвітницького центру «Зустріч поколінь» на базі Охтирської районної центральної бібліотеки. Цієї події давно очікували люди поважного віку, які нарешті дістали зручне, затишне місце для спілкування, проведення вільного часу. Завдяки гранту, наданому німецьким фондом «Пам’ять, Відповідальність, Майбутнє», старенькі отримали незвичний подарунок. Не часто їм приділяється належна увага та шанобливе ставлення.
В цей день в залі зібралися люди, чиї очі бачили війну, чиї руки оберігали і плекали наших батьків- дідів у роки голодомору. Завітали також і представники влади, зокрема, голова Охтирської районної ради Ю.В.Ситник, начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації Н.М.Шаталова, керівники, установ, організацій, представники засобів масової інформації, які з теплими словами звернулися до присутніх. Право перерізати червону стрічку було надано Ліннику О.М., який пережив три страшні роки концтаборів та учениці місцевої гімназії.
А потім полилися спогади: гіркі та тривожні. Нелегка доля була у Страсненко Є.М., 1918 року народження, але вона до цього часу, ніби це було вчора, пам’ятає страшні роки голодомору, війни. Бурхливими оплесками присутні супроводжували її розповідь. Не кожному вдається перейти 90-річний рубіж і зберегти велику любов до життя і людей.
Лінник О.М., згадував про пекло концтаборів, в яке довелося потрапити свого часу не з власної волі та не з власної вини. Сльози бриніли на очах не тільки у ветерана, а й у всіх присутніх. Окупаційний режим пережила Твердохліб Л.Д., а у Краснокутського І.І. був репресований батько і дитинство його пройшло під тавром «дитина ворога народу». Багато чого пригадав онук розкуркуленого діда, дитина війни Литвиненко М.Ф. Учні гімназії з непідробною цікавістю слухали розповіді стареньких.
Давні мудреці говорили «Оглядаючись в минуле – зніми капелюха, заглядаючи в майбутнє – засукай рукава» . Саме про виховання в молоді патріотизму на прикладах старшого покоління та передачу досвіду говорили Новаченко О.С. та Бережна М.М.. До речі, Олександр Сергійович керівник поетичної вітальні «Живе слово», яка працює в культурно-просвітницькому центрі «Зустріч поколінь». Всім присутнім хотілося виговоритися, згадати свій біль від втрати батьків під час війни, горе пережитого. Демонстрували і свої таланти. Смислова Н.П. прочитала нам’ять весь твір «Василий Теркин». І якщо на початку зустрічі присутні відчували себе дещо ніяково від уваги та спалаху телекамери місцевого телебачення, то під кінець освоїлися і відчували себе як одна сім’я. Як сказала одна з присутніх, це наш другий дім. Завершилася зустріч виступом ансамблю ветеранів «Мелодія» та піснею у виконанні Ю.Колесника «Как молоды мы были», якому підспівував увесь зал. Довго ще не розходилися ветерани, спілкувалися між собою, фотографувалися у приміщенні центру, переписували в записнички розклад роботи гуртків.

Не знаємо ми, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється , - час
А ми живі, нам треба поспішати.
Поспішати робити добро.

Година – спогад « Шляхами спогадів..»

2 вересня - день формальної капітуляції Японської імперії, останньої воюючої країни гітлерівського блоку, вважається офіційною датою завершення Другої світової війни, війни англо-американських військ на Тихому океані та радянсько-японської війни.
До 65 річниці закінчення Другої світової війни 2 вересня в приміщенні центральної районної бібліотеки відбулася година – спогад « Шляхами спогадів…»,за участю ветерана Великої Вітчизняної війни , учасника завершального етапу Другої світової війни Івана Пилиповича Желади. На зустріч з ветераном прийшли учні місцевої школи №6 , учні ліцею, працівники музею, просвітяни.
У спогадах Іван Пилипович пригадує: «…офіційно початком Другої світової вважається 1 вересня 1939 року, хоча фактично вона розпочалася 1 липня 1937 року в Азії, коли Японія вчинила агресію проти сусідніх країн. Саме в Азії найбільша і найкривавіша за всю світову історію війна і закінчилася 2 вересня 1945 року. Друга світова війна мала величезний вплив на долю людства. У ній брала участь 61 країна, в якій проживали 80 відсотків населення Землі. Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн.»
Іван Пилипович пригадав як під час війни був зв’язківцем , виконував різні бойові завдання, про тяжкі миттєвості війни , які могли коштувати йому життя. Згадував ветеран побратимів, свого бойового товариша , молодого хлопця з Москви , про ліричні події тих далеких часів. Іван Пилипович приніс з собою медаль , якою був нагороджений «За перемогу над Японією» . З цікавістю дивилися на медаль присутні в залі передаючи її із рук в руки.
Заходи з нагоди відзначення 65-ї річниці закінчення Другої світової війни об`єднали сьогодні покоління. Цінним є те, що молодь спілкувалася з ветераном , а ветеран передавав їм свої власні спогади тих подій , передавав їм власний життєвий досвід.
В ході заходу до слова долучилися працівники краєзнавчого музею Л.В.Міщенко та О.В.Кудлєнок , просвітяни : О.М.Скиба, І.І.Краснокутський.