17 жовтня 2010 року в Охтирській центральній районній бібліотеці відбулося чергове засідання літературного – мистецького об'єднання «Живе слово» в рамках культурно – просвітницького гуртка , культурно – просвітницького центру «Зустріч поколінь», який діє за підтримки Фонду «Пам'ять,відповідальність та майбутнє»
Поезія - це завжди прекрасно. А обдарованість самобутніх творчих людей помножена на наполегливу працю та старання, без сумніву, викликає захоплення.. Цього дня члени гуртка Новаченко О.С., Калюжна О.М., Скиба Р.Г., Бережна М.М., Батаніна Л.Г., Кулініч Л.А. , Криницька О.П. презентували власні твори, присвячені Україні, українській мові.
Новаченко Олександр Сергійович
«Рідна мова моя»
На арені держав всього світу
Україна, мов сонце, сія,
Нагадує слова «Заповіту»
Українська мова моя.
Ми живемо в сім'ї вольній, новій,
Як колись нарікав нам Тарас,
В своїй пісні, у тій колисковій,
Щастя й волю пророчив для нас.
Вкраїна – незалежна держава,
Рідна мова в ній розцвітає,
Вона – гордість народу і слава,
Всіх до серця нас пригортає.
Слово
Слово – сила незборима,
Що єднає всіх людей,
У державу неділиму,
Різних поглядів,ідей.
Слово – то портрет країни,
Мовлене на увесь світ.
Родом воно з України,
Сильне,міцне , як граніт.
Воно ласкаве і привітне
Для народів всіх держав,
Як троянда буйно квітне,
Наш народ її саджав.
Кулініч Людмила Анатоліївна
Українська рідна мова
Українська рідна мова
Мелодійна і чудова
Колоритна , різнобарвна
Чарівна, ще й дуже гарна
Як квітка , ніжна і красива,
Як та дівчина чорнобрива.
В ній гомін річки, подих вітру,
В ній всі відтінки й барви світу
В ній синь лісів, ланів широких
В ній вкладена душа народу.
Криницька Ольга Павлівна
Мова, моя українська,
Мово,моя чарівна,
Співуча, чудова, барвиста
Грайлива веселка моя.
Ти мені рідна і близька,
У світі така ти одна.
Слова твої гострі,як вістря,
Мелодійні,як спів солов'я.
Грамотне слово, розумне
В нас впевненість, віру вселя,
Передбачливе слово уміло
Рятує від горя і зла.
Зворушливе слово зближає
Хороших людей на землі,
Майстерно у дружбі єднає,
Коханим дає тепло пчуттів.
Сонечко, зірочка,зайчик,
Слово ніжне до нас говорить.
Мово,моя калинова,
Як можна тебе не любить?
Ввічливе,лагідне слово
Зможе і лід розтопить,
А грузне, колюче, як терен
Не дасть нам у щасті прожить.
Безпощадне слово буває,
Що убива ворогів.
Словом,усе,що ми маєм,
Мова наша нам розповість.
А пісню як заспіває
Українська дружна сім'я
Ввесь світ нехай відчуває,
Що таке мова моя!
Мово, моя українська
Перлина мого ти життя,
Люблю тебе щиро і чисто,
Як матінка любить дитя!
19.10.2010 р.
Рідне слово – невід'ємна частина рідного краю. Це буйнозелені ліси із плесами неповторної Ворскли. Це давнина соборів та зачарована у тиші монастирська гора. Це мальовнича Охтирщина зі щедрими нивами й полями, багата славною історією.
У нашій мові зібрані відомості про навколишню природу, життя і досвід багатьох попередніх поколінь українців.
Батаніна Людмила Георгіївна
Пролітали журавлі
Пролітали журавлі
Та й осіли у селі,
Принесли нам діточок -
Чорнобривих квіточок.
Щоб росли веселі й дужі,
До любові не байдужі -
Щоб любили тата й маму,
І берізку кучеряву.
Люди в селах всі красиві,
До роботи не ліниві.
Гарно землю обробляють
І тому багато мають!
А багатство те нівроку,
Бо душа у них широка –
Одне одного кохають
І на Бога поглядають.
Щоб даремно не грішити
І спокійно в щасті жити
Піднімають діточок –
Чорнобривих квіточок!
На майбутнє я бажаю,
Мати гарні урожаї,
Хай цвіте жіноча врода
Й обминає Вас негода!
Хай Охтирський край квітує,
Нафтовиків своїх шанує.
Щоб жили заможні люди!
І пісні лунали всюди!
Несе Ворскла чисті води,
Небеса свої розводе!
Білі лілії цвітуть,
Красу, радість нам несуть!
Журавлі, що відлітають,
Знов весною повертають,
Сонце Землю осяває,
А Господь благословляє!
( 06.09.10)
Скиба Раїса Григорівна
Пролетіли літа
Пролетіли літа,
Дні пливуть, як вода
Скроні мої сивіють
А у серці весна
Хоть на дворі зима,
Тільки вірне кохання
Нас гріє
Пригадаю літа,
Що шумлять , як вода
Верби ті, що росли
Над рікою
А між вербами тих
Всіх дівчаток своїх,
Що співали пісні під вербою
Тільки місяць світив
І дівчаток просив,
Проспівайте ви пісню
Про мене
Нехай лине луна,
Над водою Дніпра
І над хвилями
Ворскли моєї.
Пригадаю поля,
Колосяться жита,
А волошки круг
Поля синіють.
А дівчата ідуть
І віночки несуть
Із ромашок,
Що в полі біліють
01.01.2010
Калюжна Олена Миколаївна
Осінній вальс кружляє,
Усіх нас звеселяє,
А листя, як танцює!
Осінь бал святкує!
Приспів :
О Осінь!Осінь! Осінь!
Ласкаво – золота!
Тебе ми щиро просим
«Ти нас не покидай!»
Птахи хай летять у вирій
А люди живуть у мирі,
Щебечуть діти в хатах,
Живуть батьки багато.
Окремою темою на засіданні говорили про український гумор та сатиру, в яких виражено силу української мови. Згадали славетного земляка Остапа Вишню, з нагоди 121- річчя від дня народження, яке відзначається 13 листопада цього року.
Новаченко О.С., Колєсник Ю.Г., Бережна М.М. читали власні гумористичні твори, які планують презентувати на районному фестивалі «Вишневі усмішки»
Бережна Марія Миколаївна
Наївся
Як прийшов мій чоловік з ресторану п'яний
Посинів у нього ніс, а щоки румяні.
Не успів іще мій Гриць і до столу сісти,
А вже просить ще сто грам і щось би поїсти.
Сів за стіл і кліпає очима, щось бурмоче, здвигує плечима,
В мисці ковиряє та лютує, на собі сорочку всю шматує.
Я взяла в руки качалку й давай частувати,
Як схопився він з стільця та мерщій із хати.
Як вилитів мій коханий і побіг до тину
Я качалкою вздогін поцілила у спину.
Оглянувся мій Грицько:
«Галю, схаменися!
Я не хочу вже й сто грам, я уже й наївся»
Ой ти,Грицю дорогий, гляди, начувайся,
Як захочеш ще качалки то йди напивайся.
