Старість мене дома не застане

Дню людей похилого віку було приурочене офіційне відкриття культурно-просвітницького центру «Зустріч поколінь» на базі Охтирської районної центральної бібліотеки. Цієї події давно очікували люди поважного віку, які нарешті дістали зручне, затишне місце для спілкування, проведення вільного часу. Завдяки гранту, наданому німецьким фондом «Пам’ять, Відповідальність, Майбутнє», старенькі отримали незвичний подарунок. Не часто їм приділяється належна увага та шанобливе ставлення.
В цей день в залі зібралися люди, чиї очі бачили війну, чиї руки оберігали і плекали наших батьків- дідів у роки голодомору. Завітали також і представники влади, зокрема, голова Охтирської районної ради Ю.В.Ситник, начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації Н.М.Шаталова, керівники, установ, організацій, представники засобів масової інформації, які з теплими словами звернулися до присутніх. Право перерізати червону стрічку було надано Ліннику О.М., який пережив три страшні роки концтаборів та учениці місцевої гімназії.
А потім полилися спогади: гіркі та тривожні. Нелегка доля була у Страсненко Є.М., 1918 року народження, але вона до цього часу, ніби це було вчора, пам’ятає страшні роки голодомору, війни. Бурхливими оплесками присутні супроводжували її розповідь. Не кожному вдається перейти 90-річний рубіж і зберегти велику любов до життя і людей.
Лінник О.М., згадував про пекло концтаборів, в яке довелося потрапити свого часу не з власної волі та не з власної вини. Сльози бриніли на очах не тільки у ветерана, а й у всіх присутніх. Окупаційний режим пережила Твердохліб Л.Д., а у Краснокутського І.І. був репресований батько і дитинство його пройшло під тавром «дитина ворога народу». Багато чого пригадав онук розкуркуленого діда, дитина війни Литвиненко М.Ф. Учні гімназії з непідробною цікавістю слухали розповіді стареньких.
Давні мудреці говорили «Оглядаючись в минуле – зніми капелюха, заглядаючи в майбутнє – засукай рукава» . Саме про виховання в молоді патріотизму на прикладах старшого покоління та передачу досвіду говорили Новаченко О.С. та Бережна М.М.. До речі, Олександр Сергійович керівник поетичної вітальні «Живе слово», яка працює в культурно-просвітницькому центрі «Зустріч поколінь». Всім присутнім хотілося виговоритися, згадати свій біль від втрати батьків під час війни, горе пережитого. Демонстрували і свої таланти. Смислова Н.П. прочитала нам’ять весь твір «Василий Теркин». І якщо на початку зустрічі присутні відчували себе дещо ніяково від уваги та спалаху телекамери місцевого телебачення, то під кінець освоїлися і відчували себе як одна сім’я. Як сказала одна з присутніх, це наш другий дім. Завершилася зустріч виступом ансамблю ветеранів «Мелодія» та піснею у виконанні Ю.Колесника «Как молоды мы были», якому підспівував увесь зал. Довго ще не розходилися ветерани, спілкувалися між собою, фотографувалися у приміщенні центру, переписували в записнички розклад роботи гуртків.

Не знаємо ми, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється , - час
А ми живі, нам треба поспішати.
Поспішати робити добро.