75 років віддаляють
нас від страшної дати – 22 червня 1941 року – найтрагічнішої війни в історії цивілізації.
Недільний ранок 22 червня 1941 року чорною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців.
В день скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Охтирській районній центральній
бібліотеці зібралися діти війни, члени цільової групи проекту «Врятувати від забуття»
за фінансової підтримки німецького фонду «Пам'ять. Відповідальність.
Майбутнє.», люди старшого віку, користувачі бібліотеки, щоб віддати шану всім
борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських
загарбників.
Згадали своє воєнне
дитинство Овчаренко Г. С., Бирдін О. О., Батаніна Л. Г., Бикова Л. П. Бережна
Марія Миколаївна згадала як мешканці селища Чупахівка почули звістку про
початок війни, про біль розлуки з рідними, про тяжкі часи життя за окупації та
важкі післявоєнні роки. Про все пережите нею та її односельцями розповіла у
віршах збірочки « Моє життя, як на долоні», деякі з них зачитала присутнім.Очевидець тих страшних подій Ладика Октябрина Петрівна перебувала в малолітньому віці у концтаборі. З великою увагою і сльозами на очах слухали присутні розповідь цієї жінки та її вірші одкровення про пережите.
Іван Іванович
Краснокутський та інші ділилися спогадами про війну почутими від батьків.
Традиційно пам’ять
про загиблих синів і дочок українського народу вшанували хвилиною мовчання.
